| | Що потрібно знати про суїцид?
Суїцид – це «вбивство» лівою півкулею правої,
менш життєздатної, але більш життєлюбнішої.
В.Іванов
Щохвилини у світі хтось задумує піти з життя. Щороку 30 юнаків і 6 дівчат, на кожні 100 тисяч людей заподіюють… Проте тему самогубства не обговорюють а ні з випадковими людьми, а ні з друзями, а ні з рідними.
Важко зрозуміти людину, яка позбавила себе найголовнішого – життя. Можливо, це своєрідний виклик Богу, суспільству, сім’ї? Або ж єдиний спосіб утамувати душевні страждання, останній вибір у відчаї?
Смерть близької людини викликає почуття незворотньої втрати. Самозгуба ущент роз’ятрює душу провиною, соромом, горем. «Що я зробив не так?» - і ще довго запитують себе родичі жертви.
Багатьом втеча із життя видається раптовою. Людина, котра думає про суїцид, почувається безнадійно й водночас сподівається, що її хтось врятує, зупинить. Трагедії можна запобігти, коли бути турботливим, намагатися підтримати, розрадити.
Суїцид – це усвідомлене позбавлення себе життя.
Суїцидальна поведінка підлітка часто є криком про допомогу у випадку негараздів при взаємодії з оточенням, якщо він не здатен самостійно розв’язати проблеми.
Наскільки серйозною є можливість самогубства? Вважається, що у вас є підстави хвилюватися за близьку людину, коли помічаєте емоційні розлади, стійкі зміни в поведінці. Можна виокремити деякі ознаки бажання підлітків накласти на себе руки:
-
Проблеми зі сном, втрата апетиту, апатія;
-
Схильність до самотності й відчудження;
-
Різкі зміни у зовнішності й поведінці;
-
Зловживання алкоголем і наркотиками;
-
Збуджений або агресивний стан;
-
Розмови про смерть, записки про самогубство, малюнки в темних барвах, що відображають жорстокість, особливо – спрямовану на себе;
-
Каяття;
-
Відчуття безнадійності, тривога, депресія, плач без причини;
-
Роздавання особистих речей;
-
Нездатність довго залишатися уважним;
-
Втрата інтересу до улюблених занять;
-
Самоїдство;
-
Несподіване погіршення успішності, прогулювання уроків;
-
Членство в угрупуванні або секті.
Людина перебуває у стані депресії: туга, пригніченість, тривога, страх або апатія, безрадність, нудьга. У неї розвивається відчуття безнадійності, провини, сорому й ганьби. Учені, котрі працюють із цією проблемою, стверджують, що найчастіше провісником самогубства у підлітків є поєднання симптомів депресії та антисоціальної поведінки. Агресивність і емоційна нестабільність можуть бути корелятами суїцидальної поведінки, особливо в поєднанні з депресією. Імпульсивність часто описують як чинник ризику суїциду.
Інколи суїцидальні демонстрації можуть бути наслідком реакції на гострі афектні ситуації. Такі «афекти»у підлітка найчастіше викликані ударами по самолюбству, приниженням в очах оточення, втратою надій. Справжня суїцидальна поведінка – результат обдуманого рішення піти з життя. Можливі численні спалахи суїцидальних думок без здійснення певних спроб. Вони зазвичай з’являються, коли життя завдає ударів по «слабких місцях», особливо, якщо водночас актуалізуються уявлення про власну неповноцінність. Суїцидальні дії здійснюються під впливом ланцюга невдач, розчарувань, а останньою краплею може стати якийсь нікчемний привід.
На перше місце серед соціально-психологічних чинників самогубств висувають сімейну дезорганізацію. Це: відсутність батька в ранньому дитинстві, недостатність материнської прихильності до дитини, відсутність батьківського авторитету, матріархальний стиль стосунків у сім’ї, гіперавторитарність батьків, тілесні покарання дитини, насилля в сім’ї. Суїцидальний вплив чинить і розпад родини: розлучення батьків, укладення шлюбних відносин без згоди дітей.
Психологи стверджують, що 70-75% тих, хто заподіює собі смерть, своєю поведінкою намагаються попередити про такі наміри.
Як допомогти?
Будьте спостережливими. Важливо розпізнати ознаки небезпеки заздалегідь, помітити безпорадність, самотність близької вам людини.
Підтримуйте емоційний контакт із дитиною. Створіть турботливу доброзичливу атмосферу в сім’ї. Вона є могутнім підбадьорливим засобом.
Слухайте уважно. Ваша допомога буде безцінною, коли вислухаєте свою дитину: її гнів, образи, сум. Якщо підліток перебуває у депресивному стані. Йому потрібно говорити, а не слухати.
Питайте. Бажано, щоб у розмові з дитиною ви ставили запитання відкритого типу: «Як ти гадаєш, чому з’явилися ці почуття?», «Що тебе найбільше турбує?» тощо.
Зауваження: «Облиш, адже ти живеш набагато краще за інших», «Будь вдячний своїй долі», «Подумай про інших» - заважають обговорювати проблему. Дитина, до якої ви звертаєтеся, радше сприйме такі висловлювання як звинувачення. У жодному разі не будьте агресивними, коли йдеться про самогубство. Ви можете не лише програти суперечку, а й втратити саму дитину.
Не залишайте підлітка, який збирається накласти на себе руки, на самоті. Будьте поруч, доки не мине криза. Не забудьте про обговорення альтернатив. Спонукайте дитину думати про майбутнє, а не про минуле.
Покличте на допомогу фахівців. Часом єдина надійна допомога – звернутися в лікарню та госпіталізувати потенційного самогубцю.
Піклуйтеся про дитину і після того, як криза минула. Емоційні проблеми. Що призводять до самогубства, рідко вирішуються повністю. Для відновлення нормального життя потрібен час.
Що можна зробити, щоб допомогти собі та своїй дитині?
Схильність до самознищення властива кожному, думки про самогубство виникають у будь-кого, різниця лише – в інтенсивності переживань, в їхній тривалості. До цього слід додавати особливості окремої людини та специфіку різних верств суспільства. До речі, алкоголізм, наркоманія, трудоголізм теж є формами саморуйнівної поведінки, самогубством, сповільненим у часі.
Якщо сьогодні ви у кризовому стані, якщо вам самотньо, ви в розпачі, памятайте: повсякденні труднощі – тимчасові, а втрачене життя не повернеш!
Вам уже доводилося долати труднощі.
Пригадайте, що надавало сил, допомагало впоратись із внутрішнім болем. Пригадайте свої почуття, коли проблеми, які здавалися «найпроблемнішими», врешті вирішувалися!
Негативні емоції переповнюють вас або вашу дитину. Варто їх позбутися. Порадьте підлітку поговорити з людиною, якій він довіряє, написати листа другові, вигаданому персонажу, духовному наставнику, самому собі через 10 років.
Нехай намалює свій настрій або людину, з якою пов’язана проблема. Подумає, що він хоче змінити в малюнку, аби покращити свій стан. Спершу нехай змінить ставлення до проблеми, змінить свій стан, а далі вже – вирішує.
Один із найдієвіших способів зняти психологічне напруження – поспілкуватися з природою. Пройдіться разом берегом річки, поспостерігайте за улюбленими тваринами тощо.
Що покращить стан вашої дитини? Контрастний душ, медитація, фізичні вправи, прогулянка, хобі, ведення щоденника, будь-яка хатня робота. Нехай знайде собі справу до душі.
Коли у вашої дитини виникли думки самогубства, порадьте подумати, яка б частина її хотіла б змінитися, що має «вмерти», а що «народитись». Коли вірите – зверніться до Бога.
Переживши кризу, ви побачите, що це був ще один щабель у вашому розвитку. Не залишайтеся з проблемами на самоті. Зрозуміти себе, змінитися внутрішньо допоможе психолог. | |
