ГоловнаМій профільРеєстраціяВихідВхідЛучанський ЗЗСО І-ІІІ ст.Чт, 2021-08-05, 9:09 PM
 Сторінка психологаВи увійшли якГість | Група "Гості"Вітаю ВасГість| RSS

 
 

Психологічна служба Лучанської ЗОШ І-ІІІ ст.



 

"Безпека дітей в Інтернеті. Поради батькам – Микола Кулеба"



Пережити карантин: 5 порад для вчителів

Поради, які допоможуть пережити дні вимушеного карантину.

Ми постійно говоримо про те, як розказати дітям про коронавірус та пояснити їм серйозність ситуації, як та чим зайняти дітей під час карантину, як організувати дистанційне навчання... Але чи завжди встигаємо подумати про себе? Погодьтеся, зараз усі ми опинилися у непростій ситуації, яка потребує витримки, душевних сил та розуміння. Карантин виявився довшим, ніж ми очікували, але не варто налаштовуватися на негатив. Що робити та як захистити себе?

1. Подбати про інформаційну гігієну

Інтернет дає нам дуже багато інформації, але чи завжди вона правдива? Така пекуча тема як коронавірус очікувано стала причиною появи сотень фейків, які активно розлетілися фейсбуком. На жаль, багато хто їм вірить, як результат – люди панікують. А до чого призводить паніка? До пустих полиць у магазині, сварок із рідними та колегами, зайвих нервувань та депресій. 

То ж що робити? Довіряти лише перевіреним джерелам, а ще краще – науковим. Не розповсюджуйте неперевірену інформацію, адже може виявитися, що ви підтримуєте фейки. А це не просто погано, це ще й шкодить вашій репутації як педагога! І ще неодмінно дозуйте інформацію. Не варто цілодобово сидіти у фейсбуці та перечитувати геть усі новини. Офіційної статистики чи коментарів від уповноважених осіб цілком достатньо. До речі, розібратися з новинами та зрозуміти, де ж фейк, а де правда, цілком реально. 

2. Працювати

Мабуть, ви чули від знайомих та друзів, що вони вже втомилися від карантину та просто не знають куди себе подіти? І це тільки другий тиждень! Справді, карантин аж ніяк не відпустка, і якщо людина зараз вимушено не працює, то така реакція є цілком нормальною. Тож радіймо дистанційному навчанню! Так, той факт, що вчитель має організувати дистанційну взаємодію з учнями та колегами, навчитися працювати з новими інтернет-ресурсами та займатися самоосвітою є величезним позитивом! Педагоги зайняті, а отже їм ніколи сумувати, піддаватися паніці та впадати у депресію.

3. Проводити час із родиною

Звісно, їхати до родичів у сусіднє місто не варто. Але ж ми все одно лишаємося зі своєю родиною і з дітьми. Звісно, коли працюєш дистанційно, необхідно організувати час таким чином, щоб встигнути і поспілкуватися, і зробити все, що запланував. Утім, педагогам не звикати до таких ситуацій, чи не так? А ті люди, які щоденно справляються із цілим класом, точно впораються і зі своїми дітьми! Можна, наприклад, створити перелік справ, які має зробити дитина, дібрати кілька цікавих ігор тощо. А вже ввечері вся родина зможе поспілкуватися.

4. Почати стежити за своїм здоров'ям

Наприклад, правильно харчуватися. Виключте з раціону шкідливі продукти, наприклад, солодке, ковбаси та соуси. Вживайте більше овочів та фруктів, не нехтуйте вітамінними комплексами. Так, вони не врятують від коронавірусу (хоча і такі «новини» траплялися), але однозначно покращать самопочуття та настрій. А коли вчитель у доброму гуморі, то й учні засвоюють знання краще!

А ще почніть займатися спортом. Просто вдома. Навіть звичайна зарядка покращить настрій, а якщо знайти на ютубі відео зі вправами від професійних тренерів – взагалі чудово! Зрештою, зумбою можна займатися і у квартирі. А от недостатня активність під час карантину здатна погіршити наше самопочуття: як фізичне, так і психологічне, а це призведе до зниження імунітету. 

5. Медитувати або концентруватися на чомусь приємному

Негативу зараз не просто багато, а надзвичайно багато. Тож варто відгороджуватися від нього самому та вчити учнів, особливо це стосується одинадцятикласників, які і так переживали через ЗНО, а теперь ще переживають через ЗНО під час карантину. А вчителі переймаються тим, як у таких умовах встигнути підготувати учнів до зовнішнього незалежного оцінювання. Тож заспокйтеся!

Просто сядьте зручно, заплющіть очі та уявіть щось приємне. Те, що подобається особисто вам. Квіти, струмок, аромат парфумів, ліс, улюблене місце на природі тощо. Дозвольте собі відчути насолоду від споглядання улюблених речей, глибоко вдихніть та з посмішкою йдіть далі! 

І пам'ятайте: карантин завершиться і життя поступово повернеться до нормального ритму. Тож будьмо готові до позитивних новин!


 

Навчання вдома: практичні поради для вчителів від психологині Світлани Ройз

Дистанційне навчання – це, насамперед, не про технічні засоби, а про те, як учителю налагодити зв’язок з учнями, підтримати їх і вдало спланувати роботу. Що можна порекомендувати вчителям – “Новій українській школі” розповіла сімейна і дитяча психологиня Світлана Ройз.

ЗАГАЛЬНІ ТЕЗИ

Перше. Я вклоняюсь учителям, які готові до змін і які зараз працюють у новому форматі або готуються до цього: ви дуже швидко адаптуєтесь до зовнішніх умов, це величезне навантаження. Я б дуже хотіла, щоб сьогодні не тільки лікарі, а й вчителі відчули наші повагу і вдячність за те, що вони роблять. Це стосується також і директорів шкіл, і вихователів дитячих садочків, які залишаються на зв’язку зі своїми вихованцями. Це зараз важливо для нас усіх.

Друге. У попередньому інтерв’ю я просила батьків бути дбайливими до вчителів, тому що вони зараз працюють у стресі, у нових для себе умовах. У цьому інтерв’ю я хочу попросити вчителів бути уважними до батьків своїх учнів.

Учителям важливо пам’ятати, що батьки зараз опановують невластиву для них професію. І вони відчувають таку ж надмірну напругу – відчуття небезпечності особистого простору, страх за життя і неможливість впоратися з новою ситуацією та новими компетенціями.

Буде коректно, якщо вчитель спитає батьків (дітей будь-якого віку), чим він може допомогти. Це запитання, яке сигналізує про готовність до контакту. Хтось із батьків скаже: “Дякую, мені нічого не потрібно”. Хтось проігнорує. А хтось дійсно скаже, що було б йому помічне, і тоді вчителю потрібно дати підтримку цій сім’ї.

Третє. Коли вчитель спілкується з дітьми – неважливо, якого вони віку і чи це дистанційне або безпосереднє спілкування. Діти в контакті більшою мірою з вашим емоційним станом, з тим, що ви відчуваєте, як ви говорите – а не що ви говорите.

Тому якщо у вас є можливість обирати час для включення, оберіть той, коли ви почуваєтесь максимально наповненими і в ресурсі, бо зараз діти потребують вашої емоційної підтримки – можливо, більше, ніж академічних знань.

ПРАКТИЧНІ ПОРАДИ

1. Якщо ви занепокоєні незвичною працею в онлайн-режимі, ви можете відверто сказати дітям, що це для вас новий досвід і ви трохи збентежені роботою в онлайн. Це нормально – сказати дітям будь-якого віку, що ви це робите вперше і вам дещо ніяково.

На цьому досвіді дитина вчиться у вас – зокрема і того, що ви дозволяєте собі бути вразливими в той час, коли ви знімаєте “корону” і вчитесь нового.

Те, як ви опановуєте новий досвід, може бути більшим уроком для дітей, ніж те, що вони вчать сьогодні за навчальним планом.

Ви супроводжуєте дитину під час навчання, і за цей час вона має здобути не тільки академічні знання, але й досвід, як навчатись нового – і цей шлях діти зараз можуть пройти разом із вами.

2. Діти зараз позбавлені живого контакту. Ми створені так, що найкраще ми сприймаємо інформацію, коли бачимо живу людину. Коли проводили експерименти, яка система навчання найбільш ефективна – порівнювали аудіокурси, відеоформат і живе спілкування.

Результати були такі: аудіокурси давали найслабший ефект, записана відеолекція працювала краще, але найбільш ефективним виявився живий контакт, під час якого спрацьовує дзеркальна система людини.

Тобто якщо в наявних умовах у вас є можливість живого контакту, це буде набагато продуктивніше. Бачити і чути вчителя – це те, чого потребують діти в будь-якому віці. Також чудово, якщо ви будете готувати презентації на 7-10 хвилин, тому що в сучасних дітей провідний канал сприйняття інформації – візуальний.

3. Діти відвикають від колективу та вчителя, і якщо не намагатись “втримати” їх, після карантину доведеться вкладати час і зусилля в адаптацію, “повернення” дітей.

Найважливіше зараз – не втратити з ними контакт і зберегти довіру. Якщо у вас є можливість зробити для учнів розсилку – просто з жартом, з чимось особистим, з людським зверненням – це буде прекрасно.

Дітям зараз тривожно, а якщо нам тривожно – ми не вчимось. І чим більше поряд із дітьми адекватних дорослих, тим краще. А кому довіряє дитина? Батькам та вчителям. Насправді це буде на користь навчанню і зараз, і тоді – коли все це закінчиться і діти знову прийдуть до школи. Ви не повинні втрачати зв’язок.

4. Зараз у вас є можливість змінити свій образ і ставлення дітей до себе з формального і вимушеного на ставлення до вчителя як до людини. Якщо зараз учитель зробить щось, що не вкладається у стандартний образ, щось, що спочатку викличе в дитини навіть шок (скажімо, відправить жартівливу розсилку або одягне для відеочату котячі вушка), – це буде прекрасно.

У вас є можливість поекспериментувати зі своїми образом та підходом. Це не має бути насильство, але якщо для вас це органічно і ви відчували себе у школі затиснутою в жорсткі межі – зараз саме час для експериментів.

5. Якщо дитина зробила домашнє завдання і бачить, що дорослий його не перевірив, – у неї знижується мотивація. Тому, якщо ви даєте домашнє завдання, то обов’язково дайте і зворотний зв’язок у зручному для вас вигляді. Також важливо обговорити, що буде, якщо дитина не виконає завдання.

6. І, нарешті, потурбуйтесь, щоб самим не вигоріти. Ми увійшли в цей карантин уже вигорівшими і живемо зараз у режимі енергозбереження. Ми не знаємо, наскільки це затягнеться. І тому вмикаємо турботу про кожен елемент системи – і про себе також.

МОЛОДША ШКОЛА

1. Ідеально, якщо у вас є можливість і сили збирати дітей через Zoom або подібні застосунки з можливістю відеоконференції, щоб діти могли спілкуватись одне з одним – хоча б 10 хвилин на день. Нинішня ситуація – чудова можливість стимулювати дітей до спілкування в колективі, що, між іншим, є профілактикою булінгу.

Класна група у вайбері або щось інше, будь-який застосунок, який дасть можливість дітям надсилати одне одному промені добра, – це має бути ініційовано вчителем. З маленькими можна разом співати пісеньку – скажімо, ту, яку вони співали у класі, або проводити те ж ранкове коло: його можна робити в загальний конференції – “привіт-привіт” і надсилати одне одному сердечки.

2. Спілкування онлайн – це велике психічне навантаження для маленької дитини, у деяких аспектах набагато більше, ніж перебування у класі. Це стосується малюків, у яких ще немає внутрішнього розуміння, як влаштоване віртуальне спілкування.

На вас падає велике навантаження, бо ви стаєте модераторами загальної розмови. Вам треба впевнитись, що всі бачать одне одного, що в кожного є право голосу, і ви регулюєте ці контакти. Окремо вам треба попередньо побудувати концепт і план вашої зустрічі так, щоб це не перетворилося просто в загальний галас.

3. Важливо відзначити кожного персонально. Якщо знайдуться сили, кожному сказати добре слово та прислати персональний смайлик, як дають наліпки малюкам.

4. Для малюків важлива не частота, а регулярність спілкування. Можна виходити у відеоконференцію не щодня, а кілька разів на тиждень – це логічно ще й з огляду на те, що на підготовку витрачається набагато більше часу. Треба також дати собі час на відновлення, бо віртуальне спілкування для багатьох енергетично затратніше, ніж урок у класі.

5. Коли діти зустрічаються після розлуки і перебувають у стані стресу, та ще й зустріч відбувається в незвичному форматі – треба максимально уповільнити темп розмови. Тому що від наших темпу і гучності залежить стан того, хто з нами взаємодіє. Ваш спокійний і тихий голос уже буде стабілізацією.

СЕРЕДНЯ ШКОЛА

1. З підлітками важливо встановити жорсткий режим зустрічей. Треба, аби вони чітко знали, що коли буде, коли вони здають домашнє завдання тощо.

2. Важливо, щоб учитель дав підтримку учням. У тому сенсі, що він має розуміти, як їм складно – насамперед, не спілкуватись одне з одним. Адже головне завдання підліткового віку – входити в контакт зі своєю референтною групою, тобто з однолітками. А вони зараз майже позбавлені цього контакту.

3. Хоча підлітки – вже не малюки, чудово, якщо у вчителя буде можливість їх усіх бачити. Якщо ви можете сказати персональне слово кожному або просто перелічити всіх у загальному чаті – це теж буде важливо. Тому що, не дивлячись на їхній опір дорослим, підліткам треба відчувати себе частиною загалу. Прекрасно, якщо у класі був спільний ритуал – наприклад, вітання або прощання, чи якась особлива фраза. Якщо цього не було – вчителям було б чудово такі ритуали напрацьовувати.

Навчання вдома: практичні поради для вчителів від психологині Світлани Ройз

4. Сучасні підлітки технічно просунутіші за нас – і важливо не соромитись просити їх про допомогу. Підліток опирається материнській фігурі. Саме тому, працюючи з дітьми цього віку, вчителькам дуже складно зберегти авторитетні позиції. Коли я працюю зі вчителями, які вчать підлітків, я прошу їх не входити в роль мами. Адже вони постійно потраплятимуть під материнську проєкцію і до них буде опір.

Навпаки: якщо в підлітків буде можливість відчути свою силу, це підніме авторитет учителя в їхніх очах. А якщо згодом ви скажете: “Дивіться, я взагалі цього не розуміла, але завдяки вам змогла опанувати” – це стане зоною їхнього найближчого розвитку. Вони відчують, що допомогли іншому, зробили потрібне і важливе. Якщо вчителька, від якої цього не очікують, раптом опанує інтернет – її “бали” в очах підлітків одразу злетять до стелі.

5. Ця криза може привести нас до нового формату стосунків з учнями. Ви можете сказати: “У мене зараз купа технічних питань, до кого я можу звертатись?”. Або спитати в них, які фільми або серіали вони дивляться, в які ігри грають – це стане можливістю бути в більшому контакті і зрозуміти, чим вони дихають.

Фото: автор – VitalikRadko, Depositphotos

СТАРША ШКОЛА

1. У старшій школі діти зазвичай самі знають, чого їм не вистачає і де в них слабкі місця. Учитель спрямовує їх, відкриває їм двері і насправді більше орієнтується на питання, які вони ставлять. Ну, і сам ставить питання – у чому зараз я можу вам допомогти?

2. Говоріть їм, якщо виникають технічні складнощі і просіть поради. І, можливо, якщо в них залишаються сили і час, запропонуйте бути тьюторами, розробниками і “пояснювателями” чогось для молодших дітей. Тому що учні середньої школи будуть краще вчитись у старшокласників, ніж у вчителів. А для старшокласників це можливість повторити матеріал, адже ЗНО містить програму всієї школи з 5 класу.

3. Для старшого школяра вчитель є провідником. Це довірена людина, до якої можна звернутись. Карантин – це час, коли діти можуть поставити вам додаткові запитання, надолужити щось за індивідуальним планом. Учитель час від часу має виходити на спілкування з усією групою, але можна також просто надсилати завдання в месенджер: у нормі, у старшокласників має вистачити послідовності їх виконати. Звісно, це не скасовує особистий контакт, адже це, окрім передачі знань, – підтримка.

Важливо розуміти, що ця криза дає нам можливість обнулитись, вийти з цього в новій якості одне для одного. Це шанс і для вчителів, і для директорів шкіл – передивитись відносини, кордони одне одного. Ця можливість не пов’язана з віком, посадою або обставинами, а виключно з нашими станом і готовністю до змін.

Зоя Звиняцьківська, “Нова українська школа”


 

Як в період загальної паніки вберегтися від стресу

Занепокоєння процвітає на невпевненості і невизначеності. У міру поширення коронавирусу, не отримуючи вичерпної інформації з джерел, що заслуговують на довіру і не маючи впевненості в адекватних діях держави щодо захисту своїх громадян і подолання кризи в умовах пандемії, люди починають відчувати уразливість і страх.

 

ЗМІ рясніють заголовками про нові спалахи коронавирусу в різних країнах світу, різкому збільшенні кількості хворих, закриття кордонів і припинення транспортного сполучення, підкреслюючи, що COVID-19 є унікальною загрозою. Спорожнілі полиці в магазинах, на яких стояли антисептик, туалетний папір, консерви, крупи і макарони тільки підсилюють занепокоєння.

А стрес, як відомо, послаблює імунітет, і чим більше ми піддаємося стресу, тим більш вразливими стаємо до вірусів.

Експерти з психічного здоров'я запевняють, що напруга, з якою ми оновлюємо новинну стрічку, мимоволі чіпляється за порожні полиці в магазині погляд і рука, що тягнеться забрати з них останню пачку макаронів, це здорова реакція. Тому що події, які відбуваються викликають занепокоєння. Еволюційно, нормально і корисно турбуватися про своє майбутнє в умовах реальної або навіть уявної небезпеки.

Але якщо занепокоєння перетворилося в страх, почуття безпорадності або паніку, варто взяти до уваги і використовувати деякі способи позбавлення від емоційної напруги і нав'язливих тривожних думок:

Визнайте свою тривогу і не намагайтеся її заперечувати

Чим більше ви докладаєте зусиль, щоб про щось не думати, тим більше ви про це думаєте. Спроба заперечувати будь-які тривожні почуття не допоможе впоратися зі стресом. Тривога допомагає нам підготуватися і бути в безпеці. Це нормально, відчувати почуття неспокою;

Не зациклюйтеся на негативній інформації

Тривога може змушувати нас зосереджуватися тільки на гірших сценаріях. Важливо брати до уваги і позитивні факти, наприклад, що згідно з даними Всесвітньої організації охорони здоров'я поточний коефіцієнт одужання для COVID-19 набагато перевищує його рівень смертності. Не варто зациклюватися на переоцінці загрози і недооцінки стійкості людини. Але не варто забувати і про методи елементарної безпеки;

Обмежте час, що проводиться в соціальних мережах

Існує різниця між отриманням інформації та одержимістю новинами. Використання соціальних мереж в якості джерела інформації про COVID-19 тільки посилить тривогу, крім того, варто пам'ятати про ризик дезінформації, яка має намір або є мимовільною.

Мова йде не про повне відключення джерел інформації, а про дозоване використання, яке дозволить бути в курсі обстановки і останніх рекомендацій, але не впадати в паніку;

Залишайтеся активним

Виконання фізичних вправ, заняття аеробікою, йогою або танцями вимагають концентрації, яка допоможе розуму відволіктися від стресових подій, нав'язливих думок, а також допоможуть в боротьбі з деякими фізіологічними симптомами тривоги: пітливістю, нудотою, напругою тіла. Дієвими є і техніки розслаблення м'язів.

Постарайтеся збалансувати харчування і лягати спати вчасно

Здорове харчування важливо завжди, але особливо зараз, коли перебуваючи в стані неспокою і напруги велика спокуса пуститися у всі тяжкі, включаючи споживання алкоголю. Соціальні мережі рясніють алкогольними жартами, але важливо розуміти, що насправді алкоголь є депресантом. Можна відчути зниження занепокоєння в даний момент, але з часом для отримання того ж ефекту знадобиться все більшу і більшу кількість алкоголю.

Занепокоєння може сприяти порушенню сну, але все ж таки постарайтеся висипатися, мінімум семигодинний нічний сон збільшить вашу здатність справлятися зі стресом протягом дня.

Підтримуйте зв'язок з родиною і друзями

Навіть в період карантину немає необхідності в повній самоізоляції, оскільки це тільки додасть занепокоєння. Варто мінімізувати фізичні контакти, але спілкування з близькими, друзями і знайомими по телефону або за допомогою інтернету допоможе мінімізувати відчуття ізольованості, дасть можливість підтримати або отримати підтримку від близької людини, замість того, щоб обговорювати коронавірус з незнайомцями в Facebook.

І якщо ви помітили, що якийсь чоловік посилює ваше занепокоєння, ви напевне відчуєте себе краще, зробивши перерву в спілкуванні. Якщо це близька і улюблена вами людина, попросіть не посилювати свою і вашу тривожність обговоренням певних тем. У період тотальної паніки варто захищати себе, дистанціюючись від будь-якого, хто збільшує ваш стрес.

Джерело:

  1. https://www.goodhousekeeping.com/health/wellness/a31478108/coronavirus-anxiety-tips/

Всеукраїнська акція "16 днів проти насильства"

1. У нашій школі було проведено моніторинг анкетування серед учнів 4-11 класів з питань насильства в школі.

2. Написано твір-роздум учнями 5 і 10 класів на тему "Чому потрібно знати свої права?", де діти навели приклади із життєвих ситуацій.

3. Виготовлено та розповсюджено буклет "Єднаймося проти насилля".

4. Проведено години спілкування з учнями 5-11 класів "Життя без насилля".

5. Проведено конкурс малюнків серед учнів 3-7 кл. "Щастя моєї сім'ї без насильства".

  

6. Організовано зустріч учнів 6-11 класів з начальником Таращанської РС філії ДУ "Центр пробації" у м. Київ та Київської області Крижанівською О.А. на тему "Кримінальна відповідальність неповнолітніх осіб".

  

7. Проведено виховні години з учнями 9-11 класів, щодо попередження розповсюдження ВІЛ/СНІДу.

8. Діти 1-11 класів взяли участь у акції "Ця рука нікого не вдарить".

9. У бібліотеці функціонувала виставка літератури присвячена акції "16 днів проти насильства".


19 січня 2019 року набув чинності Закон України від 18.12.2019 року щодо протидії булінгу (цькуванню)

Основні напрями роботи практичного психолога:
1. Психодіагностика:
- діагностика готовності дітей 1-го, 5-го класів до умов навчання;
- виявлення дітей групи ризику серед учнів школи;  
- діагностика професійної спрямованості учнів-випускників. 
2. Психологічне консультування - ( індивідуальні та групові консультації з учнями, батьками та вчителями).

3. Корекційно-відновлювальна та розвивальна робота: 
- групова та індивідуальна робота з дітьми групи ризику, робота з учнями 1-го, 5-го класів по підвищенню рівня готовності до нових умов навчання;
 - тренінгові заняття з питань формування професійної спрямованості та становлення особистості випускників.
4.  Профілактична робота - попередження випадків девіантної поведінки (порушення харчування, паління, вживання алкогольних напоїв, ігроманії, тощо), збереження психічного здоров’я дітей, педагогів, батьків. 
5. Просвітницька робота - бесіди з учнями з приводу здорового способу життя, насильства у сім’ї, торгівлю людьми.


 Практичний психолог школи:
· здійснює первинне обстеження майбутніх першокласників під час комплектування 1-х класів;
· визначає психологічну готовність дітей до навчання в зхакладі (діагностична та корекційна робота з дітьми, що виявились не готові до школи);
· вивчення рівня адаптації першокласників та п’ятикласників до шкільного життя;
· профорієнтаційна робота;
· виявлення та попередження випадків жорстокості, насильства;
· виявлення та попередження девіантної та деліквентної поведінки учнів;
· профілактика суїцидальної поведінки;
· попередження торгівлі людьми.

 
Поради батькам першокласників
 
Батькам на замітку
 
На допомогу вчителеві
 
 
Матеріали взято із сайтів:
http://pochatkowa.at.ua
http://skv5.ucoz.ua
 

11 грудня проведено просвітницьку роботу з педагогічним колективом Лучанської ЗОШ І-ІІІ ст., щодо агресії в шкільному середовищі та ознайомлено з результатами аналізу стану жорстокого поводження з дітьми 5-11 класів.

  


З 8 по 10 грудня проведено анкетування учнів 5-11 класів для визначення стану жорстокого поводження з дітьми Лучанської ЗОШ І-ІІІ ст.

  


Взяли участь у районному конкурсі соціальної реклами.

 
 
Форма входу

Пошук

Календар
«  Серпень 2021  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031

Архів записів

Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 78

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Друзі сайту
Лимар Юлія Анатоліївна Інспектор з ювенальної превенції сектору превенції Таращанського ВП Тел: (095)38-00-326 Пн-Пт з 9 до 18 год.

 

Copyright MyCorp © 2021